Науково-методичний центр професійно-технічної освіти
та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників
у Хмельницькій області
Випускна робота
на тему: «Інноваційних технологій на урока теоретичного навчання»
Виконала: Труш І. І.
Хмельницький – 2022р.
План
Вступ………………………………………………………………………………3
1. Використання інноваційних технологій на уроках теоретичного навчання
1.1Інноваційні технології навчання………………………………………………….4
1.2 Нові ролі педагога у виконанні сучасних завдань…………………………...10
2. Навчальні технології спрямовані на якісну підготовку кваліфікованих робітників
2.1. Кейс-технології
2.2 Урок теоретичного навчання з використанням інноваційних технологій….18
Висновки та пропозиції…………………………………………………………...18
Список використаної літератури………………………………………………....19
Найдосвідченіший педагог ніколи
не повинен спинятися на досягнутому,
бо якщо нема руху вперед, то неминуче
починається відставання.
Василь Сухомлинський
Вступ
Особлива увага приділяється до проблеми вибору сучасних технологій навчання, а також активності та пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, інтересу до знань яка є характерною для сучасного розвитку навчального закладу.
Найважливішими завданнями освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості та формування її фізичного й морального здоров'я. В зв’язку з цим принципово змінюється позиція вчителя. Він перестає бути разом з учнем носієм "об'єктивного знання", яке він намагається передати учневі. Він повинен організувати самостійну діяльність учнів, в якій кожен оволодів би низкою здатностей до якісних професійних дій, самонавчання, самоуправління, орієнтації, адаптації, передбачуваності, особистісною готовністю до майбутнього. А саме він створює середовище, в якому стає можливим вироблення кожним учнем на рівні розвитку його інтелектуальних і інших здібностей певних компетенцій, формування особистісних якостей (розвиток працьовитості, креативності, вольових якостей, цілеспрямованості, формуванні впевненості в собі, здатності до конкурентоспроможності, навичок комунікативної культури тощо), формування вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначеності, вироблення умінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дії, формування навичок та прийомів всебічного аналізу ситуацій, прогнозування способів розвитку ситуацій тощо. ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, особистість, яка вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблеми.
Виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки та впровадження у навчання інновацій.Перехід на інноваційний характер навчання передбачає серйозну роботу над створенням науково обґрунтованої педагогічної системи, вимагає спеціальних досліджень, координації зусиль дидактів, методистів, педагогів, психологів, а також напруженої праці педагогів-практиків.
Донедавна терміни “інновація”, “інноваційний процес” у вітчизняній педагогічній літературі майже не вживалися. Зараз ситуація змінилася. І хоча трактування цих термінів у різних авторів має суттєві відмінності, у практиці вони використовуються досить широко, що свідчить про становлення нового напряму у педагогічній науці і практиці – педагогічної інноватики.
Якщо новація – це потенційно можлива зміна, то інновація – це змінареалізована, така, яка з можливості стала реальністю. Новація більшістю дослідників розглядається як зміна, що здійснюється цілеспрямовано і має прогресивну спрямованість на підвищення ефективності освіти. Часто новації пов’язуються з модернізацією. Деякі автори визначають педагогічні інновації як специфічну форму передового досвіду, що має радикальний характер, містить нові рішення актуальної проблеми, дає якісно нові результати, що поширюються на інші компоненти освітньої системи.
Сьогодні більшість навчальних закладів системи ПТО в той чи іншій мірі працюють у інноваційному режимі. Найважливіша риса сучасного навчання – його спрямованість на те, щоб навчити учнів не лише пристосовуватися, а й активно діяти в ситуаціях, які зазнали соціальних змін.
"Інноваційне навчання" – процес і результат такої навчальної та освітньої діяльності, яка заохочує введення інноваційних змін в існуючу культуру, соціальне середовище.Інноваційне навчання стимулює активну участь у проблемних ситуаціях, які виникають як перед окремою людиною, так і перед цілим суспільством. Усвідомлення його потреби розширює обрії дидактичних пошуків. Таке навчання пов'язане з творчим пошуком на основі наявного досвіду, тобто з його збагаченням.
Процес професійного виховання учнів починається з першого ж дня їхнього навчання в навчальному закладі ПТО. Професійна спрямованість викладання теорії формує нові уявлення учнів про предмети і про майбутню професію в цілому. Але сформована уява — це тільки заохочувальний стимул до оволодіння нею. Як відомо, процес оволодіння обраною професією розпочинається з вивчення загальнотехнічних дисциплін, з поступовим переходом до професійної підготовки. Професійна ж підготовка конкурентоспроможного робітника значною мірою залежить від професійної і педагогічної майстерності викладача та майстра виробничого навчання.
Отже, дана тема є досить актуальною, тому необхідно використовувати різні інноваційні технології навчання на уроках теоретичного навчання.
Використання інноваційних технологій на уроках теоретичного навчання
Інноваційні технології навчання.
Головними ознаками професійної майстерності педагогічного працівника є: оволодіння ефективними засобами передачі учням знань і умінь; уміння планувати й здійснювати педагогічний вплив; уміння встановлювати правильні взаємостосунки з учнями, організовувати і спрямовувати їхню діяльність; уміння переконувати; глибоке знання свого предмета, широка ерудиція тощо. Отже, набуття високого рівня педагогічної майстерності — процес тривалий і складний. З огляду на це, неабияке значення має відмова від традиційних методів навчання.
Кожний викладач має самостійно впроваджувати ефективні форми і методи навчання. Як правило, краще засвоєння нового матеріалу відбувається в процесі активної діяльності учнів за умови, коли в нього вносяться елементи новизни. Підкреслимо значення використання спеціальних мнемонічних засобів, тобто засобів запам'ятовування і зберігання інформації. До них належать: смислове групування матеріалу, виділення головної думки, складання плану, конспекту, логічних схем, виділення в них основних зв'язків і відношень.
Інноваційна діяльність педагога професійного училиша, пов'язана з проектуванням і реалізацією інноваційних технологій. Вона буде ефективною за умови наявності у нього системи прогностичних, проектувальних, конструктивних, організаційних, комунікативних, рефлексивних, аналітичних та інших умінь. Зважаючи на те, що до інноваційної технології входить система умінь, що забезпечує проектування і реалізацію навчально-виховного процесу, педагог професійної школи має оволодіти вміннями організації кожного етапу професійно-педагогічної діяльності на основі врахування низки чинників: пріоритетності цілей професійної освіти, специфіки змісту навчання, вікового і освітнього рівня учнів, фізичного стану, рівня навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
Найбільш популярними у педагогів професійного училища є такі педагогічні технології:
Інформаційно-розвивальні,які передбачають виклад педагогом теоретичних відомостей під час проведення лекції або семінарського заняття; організацію самостійної роботи учнів з вивчення нових знань з теоретичних джерел, інструкцій, комп'ютерних засобів навчання.
Діяльнісні, спрямовані на підготовку професіонала, здатного кваліфіковано розв'язувати виробничі завдання. Ці технології передбачають проведення аналізу виробничих ситуацій, розв'язання ситуативних виробничих завдань, ділові ігри, моделювання професійної діяльності в навчальному процесі, організацію професійно спрямованої дослідницько-пошукової роботи тощо.
Розвивальні, спрямовані на професійний розвиток майбутнього фахівця, здатного творчо працювати, самостійно визначати способи і засоби вирішення проблемних виробничих ситуацій тощо. До цих технологій входять " - проблемне навчання, проблемні лекції, семінари, навчальні дискусії, лабораторно-практичні роботи з елементами дослідництва, діяльності, ігри.
Особистісно орієнтовані, метою яких є формування активної, творчої особистості майбутнього фахівця, здатного самостійно будувати і коригувати свою навчально-пізнавальну діяльність. До цих технологій входить аудиторна (незначна) і позааудиторна самостійна діяльність учнів, робота за індивідуальним планом, дослідницька робота, метод проектів тощо.
Отже, якісні зміни у підготовці кваліфікованих робітників зумовлюють необхідність інноваційного розвитку освітнього процесу навчання.
Основними принципами інноваційного розвитку освітнього процесу є:
принцип системності інноваційного розвитку, що передбачає врахування розмірності всього комплексу змін освітнього процесу;
принцип досягнутого результату, що відображає залежність наступних нововведень від рівня культурного засвоєння попередніх;
принцип модульної побудови інноваційних структур освітнього процесу.
До основних завдань інноваційного розвитку освітнього процесу в навчальному закладі слід віднести:
а) моделювання інноваційної професійної діяльності майбутніх фахівців;
б) створення єдиної інноваційної системи професійного навчання учнів, адаптованої до динаміки розвитку сучасного виробництва;
в) розробку інноваційних технологій навчання та їх впровадження в освітній процес навчання.
Отже, нині необхідний комплексний підхід до інноваційної освітньої стратегії навчального закладу, що відображає головну спрямованість, — якість оновлення всієї системи професійної підготовки кадрів. Формування професійно-педагогічної інноваційної діяльності педагогів ПТНЗ як основа розвитку творчого потенціалу суб'єктів навчально-виховного процесу сприятиме подальшому удосконаленню професійно-педагогічних вмінь, позитивній мотивації учня як суб'єкта навчання, якщо у роботі з упровадження дотримуватися таких етапів:
діагностика готовності педагогів до формування професійно-педагогічної інноваційної діяльності;
використання нової парадигми освіти — педагог та учень перебувають на рівних позиціях (суб'єкт — суб'єкт);
зміна на цій основі їх мотивації до навчально-виховного процесу;
опанування теоретичних знань щодо інноваційної діяльності учнів навчального закладу;
формування професійно-педагогічних умінь інноваційної діяльності, враховуючи категорію, стаж роботи, кваліфікацію педагога.
Практичне значення мають обґрунтовані для певних категорій педагогічних працівників форми інноваційної діяльності, які впливають на розвиток творчої особистості в навчально-виховному процесі, підготовка програм, розробки рекомендацій для самостійної роботи педагогів з інноваційної діяльності, методичні рекомендації директорам та заступникам директорів.
Отже, діяльність педколективу закладу освіти повинна спрямовуватися на результат саморефлексії спільної діяльності педагога і учнів та підвищення рівня навченості учнів і самоорганізації педагогів.
Тому модель інноваційної діяльності педагога має такі складові:
мотиваційна сфера діяльності;
організація та здійснення інноваційних педтехнологій у навчально-виховному процесі;
педагогічний самоаналіз та самооцінка педагога;
створення психологічного комфорту під час використання інноваційних технологій;
використання нових інноваційних технологій;
диференціація науково-методичної роботи з педагогічними кадрами;
громадська активність;
ведення документації.
У зв'язку із завданням інноваційних технологій навчання, системного, оптимального конструювання форм і типів уроків постає проблема розробки чітких характеристик освітнього, виховного і розвиваючого потенціалу кожного типу уроку і методичних умов, дотримання яких обов'язкове для його ефективного використання. Особливе місце при реалізації педагогічного підходу приділяється діагностиці процесу навчання. З цієї діагностики починається планування процесу викладання, перевірки й обліку знань. Діагностика проводиться в ході навчання, і обов'язково досліджуються результати навчальної діяльності. При цьому діагностика передбачає відстеження досягнень учнів як щодо оволодіння знаннями, так і на рівні розвитку їхніх здібностей на основі чітких параметрів результативності навчання.
Методичні форми роботи дають такі відсотки:
Лекція — 5 % засвоєння;
індивідуальне або групове читання — 10 % засвоєння;
аудіовізуальний метод—20 % засвоєння;
демонстрування — 30 % засвоєння;
групові дискусії — 50 % засвоєння;
активне навчання (рольові ігри, розігрування ситуацій) — 70 % засвоєння;
навчання інших — 90 % засвоєння.
Отже значна кількість основних методичних інновацій пов'язана сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання, в ході якого здійснюється взаємодія викладача і учня. За допомогою яких навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання, вони мають змогу розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають. Різноманітність інноваційних технологій робить процес навчання дійсно творчим, збуджує зацікавленість учнів, поліпшує розуміння і засвоєння матеріалу, що значно підвищує якість підготовки кваліфікованих робітників.
Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною. Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.
Технології індивідуалізації процесу навчання. (А. Границька, В. Шадріков) - організація навчально-виховного процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель організації навчального процесу при якому;
1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем;
2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо).
Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, гак і вчителя.
Ігрові технології навчання. Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).
Сьогодні віддають перевагу термін "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.
Види ігор: навчальні, тренувальні, узагальнюючі; пізнавальні, виховні, розвиваючі; репродуктивні, продуктивні, творчі.
Інтерактивне навчання. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок Та вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.
Інтегровані технології (П. Ерднієв) - припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.
Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація. анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якою віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки. Тобто можливості бачити, чути, читати.
Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мереж Інтернет. Формами мережевої комунікації є:
електронна пошта - призначається для обмін) інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;
телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання.
обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.
Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника. який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою іі усвідомленою готовністю до інновацій.
Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання.
1.2 Сутність інноваційних педагогічних методик
Інноваційні процеси в освіті виникали в різні історичні періоди і визначали її розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності показує, що поняття «інноваційні процеси», «інноватика» з’явились у педагогічній науці відносно недавно. Їх поява обумовлена розширенням міжнародного співробітництва в галузі педагогіки. Оскільки вітчизняні педагогічні поняття нееквівалентні реально існуючим педагогічним явищам, то з’являються нові поняття, наприклад, «інноватика».
Інновації – новостворені (застосовані), чи вдосконалені технології, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, які істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.
Освітні інновації – новостворені чи вдосконалені технології навчання, виховання, управління, що істотно змінюють структуру і якість освітнього процесу. Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом, який формується автором або групою авторів і є об’єктом права інтелектуальної власності. У широкому розумінні освітні інновації – це вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, які суттєво поліпшують результати освітньої діяльності.
Педагогічні інновації – це процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, котрий оптимізує досягнення її мети; результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети.
Інноваційна педагогічна діяльність полягає у розробці, поширенні чи застосуванні освітніх інновацій. Інноваційна освітня діяльність проводиться на рівні навчального закладу, регіональному та всеукраїнському.
Усе це дозволяє нам розглядати інноваційну педагогічну діяльність як складне утворення, сукупність різних за цілями та характером видів робіт, що відповідають основним етапам розвитку інноваційних процесів і спрямовані на створення і внесення педагогом змін до власної системи роботи. Вона має комплексний, багатоплановий характер, втілює в собі єдність наукових, технологічних, організаційних заходів. Інноваційна діяльність є системним видом діяльності, спрямованим на реалізацію нововведень на основі використання і впровадження нових наукових знань, ідей та підходів.
Психологи і педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виробничої роботи. Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість. Особистісно-зорієнтоване навчання передбачає його організацію на засадах глибокої поваги до особистості майбутнього кваліфікованого робітника, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії.
2. Навчальні технології спрямовані на якісну підготовку кваліфікованих робітників
2.1 Кейс-технологія
Створенню середовища для розвитку навичок мислення ефективно сприяє технологія "кейс", яка завойовує позитивне відношення з боку учнів, які бачать у ньому можливість виявити ініціативу, відчути самостійність в освоєнні теоретичних положень і оволодінні практичними навичками. Не менш важливо й те, що технологія "кейс" досить сильно впливає на професіоналізацію учнів, сприяє їхньому дорослішанню, формує інтерес і позитивну мотивацію до навчання.
Кейс-технологія — це загальна назва технологій навчання, що представляють собою методи аналізу. Суть технології полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються "кейсом") для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень учнями з певного розділу навчання дисципліни. З методичної точки зору кейс — це спеціально підготовлений навчальний матеріал, що "містить структурований опис ситуацій, що запозичені з реальної практики". Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов’язані з проблемою чи ситуацією, яка існувала чи й зараз існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним, а тому потребують аналізу. Кейс — це завжди моделювання життєвої ситуації і те рішення, що знайде учасник кейса, може служити як відбиттям рівня компетентності й професіоналізму учасника, так і реальним рішенням проблеми. Як правило, кейси не мають єдиного рішення. Учасник завжди може придумати свій неповторний варіант рішення.
Цінність кейс-технології полягає в тому, що вона одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми, а також вдало суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність, що безумовно є діяльним і ефективним в реалізації сучасних завдань системи освіти
До кейс-технологій відносяться:
метод ситуаційного аналізу (ситуаційні завдання й вправи, аналіз конкретних ситуацій (кейс-стаді));
метод інциденту;
метод розбору ділової кореспонденції;
ігрове проектування;
метод ситуаційно-рольових ігор;
метод дискусії.
Метод інциденту. Інцидент (від латів. інциденс) – випадок, зіткнення. Метод інциденту полягає в тому, що учень повинен сам відшукати потрібну інформацію для ухвалення рішення з даної проблеми. При цьому учень вчиться працювати з інформацією (повідомляти її, систематизувати, аналізувати), формувати власну позицію (або стати на чиюсь сторону, або залишатися стороннім спостерігачем) і на підставі цього робити висновки. Пропонується завдання, в якому не містяться всі дані, які необхідні для вирішення даної проблеми.
Метод розбору ділової кореспонденції. Метод розбору ділової кореспонденції передбачає здобуття кейса з детальним описом ситуації: пакет документів, що допомагають знайти вихід із складного положення (у тому числі документи, що не відносяться до даної проблеми, щоб учні могли вибирати потрібну інформацію) і питання, які дозволяють знайти рішення. При роботі з такою технологією аналізу ситуацій учні отримують від вчителя папки з однаковим набором документів, що відносяться до певної історичної події, конкретної ситуації, діяльності певної фірми — залежно від теми і предмету. Учні виступають в ролі осіб, що приймають рішення.
Ігрове проектування. Мета методу — процес створення або вдосконалення об'єктів. Для роботи за цією технологією учасників заняття можна розбити на групи, кожна з яких розроблятиме свій проект. Ігрове проектування може включати проекти різного типа: дослідницький, пошуковий, творчий, прогностичний, аналітичний.
Метод ситуаційно-рольових ігор. Мета методу в тому, щоб у вигляді інсценування створити перед класом правдиву історичну, правову, соціально-психологічну ситуацію і потім дати можливість оцінити вчинки і поведінку учасників гри. Один з різновидів методу інсценування — рольова гра, спосіб розширити досвід учасників аналізу, пред'являючи їм несподівану ситуацію, вякій пропонується прийняти позицію (роль) учасників і потім виробити спосіб, який дозволить привести цю ситуацію до гідного завершення. При "розігруванні ситуацій в ролях" учасники виконують роль так, як самі вважають потрібними, самостійно визначаючи стратегію поведінки, сценарій, плануючи результат. Основне завдання — проявити творчі здібності до рішення несподівано виникаючих актуальних проблем.
Метод дискусії. Дискусія — обмін думками з якого-небудь питання відповідно до більш менш певних правил процедури. До інтенсивних технологій вивчення відносяться групові і міжгрупові дискусії.
Метод ситуаційного аналізу. Найпоширенішим на сьогоднішній день є метод ситуаційного аналізу, що дозволяє глибоко і детально досліджувати проблему, тобто аналіз конкретних ситуацій — глибоке дослідження реальної або імітованої ситуації. Мета методу — спільними зусиллями групи учнів проаналізувати виникаючу ситуацію, розробити практичне рішення, закінчення процесу – оцінка запропонованих алгоритмів, вибір кращого з них в контексті поставленої проблеми. Можуть бути також запропоновані для аналізу вже реалізовані кроки. У такому разі головним завданням буде визначити (шляхом аналізу) їх доцільність.
При використанні кожного з перерахованих методів учні отримують також низку питань, на які їм необхідно знайти відповіді для розуміння суті проблеми. Крім того, кейс-технології передбачають як індивідуальну роботу над пакетом завдань, так і колективну, що розвиває уміння сприймати думку інших людей і уміння працювати в команді.
Діяльність учителя при технології "кейс" включає два етапи:
перший етап являє собою складну творчу роботу зі створення кейса й питань для його аналізу. Такий вид роботи здійснюється за межами класу. Це науково-дослідна, методична, важка робота. Адже добре підготовленого кейса не завжди вистачає для ефективного проведення заняття. Для цього необхідно ретельно підготувати методичне забезпечення, як для самостійної роботи учнів, так і для проведення уроку;
другий етап містить у собі діяльність учителя в класі, де він виступає із вступним і заключним словом, організовує дискусію, підтримує діловий настрій у класі, оцінює роботу учнів і аналіз ситуації.
Вимоги до створення кейсів (проблемних ситуацій):
навчальна проблема має бути пов'язана з матеріалом, що вивчається;
проблеми повинні представляти пізнавальну значущість;
проблемні питання повинні спиратися на колишній досвід учнів;
основним своїм вмістом проблема повинна давати напрям пізнавальному пошуку, вказувати напрям до її рішення.
Кейси можуть бути представлені у паперовому вигляді (надруковані: можуть містити графіки, таблиці, ілюстрації, діаграми), мультимедіа-кейс та відео-кейс (може містити фільм, відео- чи аудіо матеріали).
При використанні кейс-технології не даються конкретні відповіді, їх необхідно знаходити самостійно. Це дозволяє таким, що вчитися, спираючись на власний досвід, формулювати висновки, застосовувати на практиці отримані знання, пропонувати власний (або груповий) погляд на проблему. У кейсі проблема представлена в неявному, прихованому вигляді, причому, як правило, вона не має однозначного рішення. В деяких випадках потрібно знайти не лише рішення, але і сформулювати завдання, оскільки формулювання її представлене не явно.
За типом і спрямованістю кейси можна розділити на тренувальні, навчальні, аналітичні, дослідницькі, систематизуючі і прогностичні. Вони можуть бути різними не лише за змістом, але і по структурі.
Типи кейсів за структурою
1. Структурований кейс. Містить мінімум інформації. Завжди має оптимальне рішення, для рішення необхідно знати визначену формулу. Структуровані кейси включають стислий і точний виклад ситуації з конкретними цифрами і даними. Тут існує певна кількість правильних відповідей, до яких можна прийти, опанувавши одну формулу, навик, методику в якійсь галузі знань.
2. "Нариси". Містить кілька сторінок тексту і додаток. Містить у собі ключові поняття, при рішенні його необхідно спиратися на свої знання.
3. Великі неструктуровані кейси. Звичайно досить великі (40-50 сторінок тексту). Містить багато докладної інформації, причому іноді зайвої. При рішенні необхідно дуже чітко розібратися з умовами — потрібними і непотрібними. Неструктуровані кейси є матеріалом з великою кількістю даних. Вони призначені для оцінки швидкості мислення, уміння відокремити головне від другорядного. Для цього вигляду кейсів існують декілька правильних варіантів відповідей, і не унеможливлюється знаходження нестандартного рішення.
4. Кейси-"першовідкривачі". При роботі з ними вчитель повинен запропонувати яке-небудь нове рішення. Саме творче завдання. Кейси першовідкривачів можуть бути як дуже короткими, так і довгими. Спостереження за рішенням такого кейса дає викладачеві можливість побачити, чи здатна людина мислити нестандартний, скільки креативних ідей він може видати за одиницю часу. Якщо робота ведеться в групі, то чи здатний учень підхопити чужу думку і розвинути її.
Розрізняються кейси також і за об'ємом. Повні кейси (в середньому 20-25 сторінок) призначені для праці в гурті протягом декількох днів. Стислі кейси (3-5 сторінок) – для розбору безпосередньо на занятті і мають на увазі загальну дискусію. Міні-кейси (1-2 сторінки), як і стислі кейси, призначені для розбору в класі і частенько використовуються як ілюстрація до того, про що говориться на уроці.
При підготовці до уроку кейси бажано скласти в писемній формі. На уроці прочитати дітям або роздати для самостійного вивчення. Кейси становлять основу бесіди класу під керівництвом учителя. Знайомство з кейсом може проходити власне на уроці або заздалегідь (як домашнє завдання).
Структура уроку з використанням технології "кейс"
1. Підготовчий етап. Педагог готує ситуацію, додаткові інформаційні матеріали, визначає місце заняття в системі предмету, завдання заняття.
2. Ознайомлювальний етап.
Залучення учасників до живого обговорення реальної ситуації. Введення в ситуацію. Опис ситуації.
Виконання індивідуального завдання. Пошук необхідного інформаційного матеріалу.
Глосарій.
3. Основний (аналітичний) етап. Технологія роботи з кейсом
Усвідомлення і формулювання проблеми на основі інтерпретації ситуації.
Виявлення причин виникнення даної проблеми.
Вироблення різних способів дії (варіантів вирішення проблеми) в даній ситуації – альтернатив.
Вибір кращого рішення (альтернативи) з опорою на аналіз позитивних і негативних наслідків кожного, а також на аналіз необхідних ресурсів для їх здійснення.
Складання програми діяльності з орієнтацією на первинні цілі первинні цілі і реальності їх реалізації (з визначенням конкретних кроків і наповненням їх вмісту).
Вирішення кейсів рекомендується проводити в 5 етапів: Перший етап — знайомство з ситуацією, її особливостями. Другий етап — виділення основної проблеми (основних проблем), виділення чинників і персоналій, які можуть реально впливати. Третій етап — пропозиція концепцій або "мозковий штурм". Четвертий етап — аналіз наслідків ухвалення того або іншого рішення. П'ятий етап — вирішення кейса — пропозиція одного або декількох варіантів (послідовності дій), вказівка на можливе виникнення проблем, механізми їх запобігання і рішення. Кейси повинні бути правдивими, реалістичними, однак, в той же час, не обтяженими деталями, бути за тематикою зв’язаними з матеріалом, що вивчається.
Добрим вважається кейс, який відповідає десяти характеристикам якісного кейсу: бути вміло розказаною історією, стосуватися важливої проблеми, описувати драматичну ситуацію з прийняттям критичного рішення, містити конкретні порівняння, надавати можливість для узагальнення висновків, мати центрального героя, давати змогу оцінити ефективність вже прийнятих раніше рішень, бути оптимальним за розміром, містити оптимальний обсяг інформації. Крім того кейси загострюють інтерес учнів до питань, з якими ті стикаються, підкреслюють їх значущість та необхідність вирішення. Кейси також пропонують шляхи реакції та вдосконалюють майстерність учнів у вирішенні проблем.
Навички, які розвиває технологія "кейс", а саме вирішення кейсів:
аналітичні навички (вміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати їх; мислити чітко й логічно),
практичні навички (формування на практиці навичок використання теорії, методівта принципів),
творчі навички (генерація альтернативних рішень),
комунікативні навички (вміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватися в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт),
соціальні навички (оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо).
2.2 Урок теоретичного навчання з використанням інноваційних технологій
ПРЕДМЕТ. Технологія приготування їжі з основами товарознавства.
ТЕМА УРОКУ. Технологія приготування борщів, їх оформлення.
МЕТА УРОКУ. Ознайомити учнів з видами борщів, технологією та особливостями приготування борщів української кухні; розвивати пізнавальну активність, логічне мислення, пам’ять; вчити узагальнювати, аналізувати і систематизувати матеріал, виділяти головне; виховувати інтерес до своєї професії, охайність запису.
ТИП УРОКУ. Комбінований урок
ДИДАКТИЧНЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УРОКУ. Роздатковий матеріал, завдання для груп, технологічні картки, схеми, калькуляційні картки; підручники В.С.Доцяк «Українська кухня», Л.Я.Старовойт «Кулінарія», порівняльні таблиці, тематична презентація, мультимедійний проектор.
МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ. Калькуляція, організація виробництва та обслуговування, облік та звітність, історія України, українська література.
ХІД УРОКУ
1.Органіаційний етап.
Взаємне вітання.
Перевірка наявності учнів в класі.
Перевірка готовності уваги учнів до уроку.
- Добрий день.
Дозвольте мені представити технолога, який буде мені допомагати оцінювати роботу за допомогою карт контролю.
головний інженер-технолог
1. Історики
2. Кухарі
3. Головний калькулятор
2. Актуалізація й корекція опорних знань учнів.
Перше питання – історія поширення борщу.
Друге питання – технологія приготування борщу.
Третє питання – Порівняльна характеристика калькуляції на страви
Слово вчителя
Перш ніж приступити до розгляду питань ми повинні з вами з’ясувати деякі загальні питання.
1.На які групи поділяють перші страви за температурою подавання? (За температурою подавання перші страви поділяють на гарячі з температурою подавання 750 та холодні з температурою подавання – 140С.)
2. Які перші страви подають гарячими? (Гарячими відпускають перші страви на бульйонах, відварах і молоці та солодкі страви в осінньо-зимовий період).
3. Як поділяють перші страви? (Перші страви поділяють на заправні, прозорі, пюреподібні та різні за способом приготування.)
4. Які перші страви відносять до заправних? (До заправних перших страв відносяться борщі, щі, капусняки, розсольники, юшки картопляні).
5. Які страви мають обрядове значення? (борщі, капусняки)
3. Викладення нової інформації.
Слово вчителя
Отже, ми з вами з’ясували, що перші страви, які готують на бульйонах, відварах або воді і заправляють пасерованими овочами (цибулею, морквою, білим корінням), томатом і борошном називають заправними.
Заправні перші страви поділяють на борщі, капусняки, розсольники, юшки (овочеві, картопляні, без картоплі) і кулеші.
Борщ – це українська національна страва, обов’язковою складовою частиною якої є буряк столовий червоний.
А зараз мені хочеться надати слово нашим істрикам
(учень)
Вірш про борщ
Із страв славетних українських
Є найдревніша страва - борщ;
Він і солодкий, і солоний,
І в міру кислий, і гіркий,
І буряково-часниковий,
Капусно-кропно-петрушковий,
Цибульно-м'ясо-помідорний,
І в міру жирний, чи пісний.
В нім бульба, морква і квасоля,
Сметана, перець, з лавру лист,
Усе це збірня овочева
І в ній таїться його зміст: зборище
Із страв славетних українських,
Є найсмачніша страва - борщ,
В нім - міць сім'ї,
Ґаздині гордість.
Із страв славетних українських
Є найдревніша страва - борщ;
В нім сила, міць, здоров'я, свіжість,
В нім - міць сім'ї,
Ґаздині гордість,
Якщо той борщ - насправді борщ.
Суперечки про те, кому належить заслуга винаходу борщу йдуть до цього дня. Українці вважають борщ своєю національною стравою. Те ж думають і поляки, і литовці, і румуни. У кожного народу свої тонкощі і особливості приготування цієї страви. Чітких канонів немає. Але саме український борщ користувався в усі часи найбільшою популярністю. Хоча і в нього є маса різновидів. Та й кожна господиня вкладає в приготування борщу не тільки свої хитрощі, але і частинку своєї душі
Рецептів борщу стільки, що певних правил вже й не залишилося. Хіба що тільки яскраво червоний колір і кисло-солодкий смак .
А також обов’язкові овочеві компоненти. Незамінною вважається буряк , його кладуть у борщ в сирому, пасерованому, відвареному і тушкованому вигляді. Цей овоч вважається основним компонентом борщу. Також до складу борщу входить томат, картопля, капуста, цибуля, морква. На Україні існує величезна кількість різновидів цього блюда: борщ київський (із квасолею, яблуками, салом і т.п.), полтавський (з гусаком), волинський (зі свіжими помідорами), чернігівський (із квасолею, кабачками, яблуками й т.п.), селянський (з бараниною, яблуками й т.п.), галицький ( з бурячным квасом), львівський (із сосисками), борщ з смаженими карасями, зелений український та інші. У російській кухні – борщ флотський, сибірський, московський, уральський
(викладач). За триста років борщ пережив багато новацій. Проте однакового рецепту українського борщу не існує. Борщ кожної господині завжди смакує інакше.
Кожне приготування борщу - це творення страви, яка характеризує саму господиню тому, кожній, дуже хочеться аби її борщ вдався! Через то і існують такі вислови, що борщ не вариться, а твориться, - борщ "вдався" або "не вдався".
Ще за часів Гетьманської України, українські смакуни розробляли різноманітність українських борщів і удосконалювали ті винаходи у поміщицьких маєтках.
До цього часу борщ - перша страва української кухні!
І будь-ласка історики підготували цікаву інформацію про борщ.
Слово історикам
Слово “борщ” з’явилося на Русі задовго до того, як з’явився сам борщ
із буряка. Так називали дикоростучу трав’янисту рослину. А автор
“Домострой” радив “…по городу вздовж туну, де кропива рос те, борщ посіяти і навесні щі варити, а на зиму солити і сушити”. Такі щі почали називати “борщовими”.
(Показати малюнок рослини борщовик)
Словник говорить, що назва “борщ” походить від старослов’янського слова “бърщь”, що означає буряк, який і є обов’язковою складовою частиною всіх борщів.
Суперечки між слов’янськими народами про те, кому ж належить першонародження борщу тривав довго, але все ж вважається, що
борщ – українська національна страва.
Учень 2
У старовинній українській кухні існувало три різновиди борщу:
- перший – червоний (із капустою, буряком, морквою, петрушкою, а в ХІХ ст. – із картоплею). У свята варили борщ на м’ясі, у будень – на воді, а затовкували салом із часником і цибулею. Заквашували червоним буряком, буряковим квасом, квасом-сирцем, сироваткою.
При подачі на стіл в урочисті дні забілювали сметаною. На півдні для гостроти смаку додавали гіркий перець. Готували борщ із квасолею (на Придніпров’ї, Полтавщині, Поділлі), додавали підсмажене борошно (“затерали” борщ), пшоняну або гречану кашу (південь України), а на Полтавщині – галушки. На Поділлі заквашували борщ квасом із висівок – грисом. На крайньому заході України борщ варили дуже рідкий, лише з буряком (без картоплі й капусти), заправляли засмажкою, а для смаку додавали сік свіжих ягід або яблук. У піст готували борщ без сала й м’яса, на олії, додавали до юшки гриби, в’ялену, сушену або смажену рибу.
Учень 3
Другий різновид борщу — щавлевий, зелений, або весняний. Його варили з молодим щавлем, кропивою, лободою, листям городнього буряка, засмачуючи юшку круто звареним яйцем і сметаною (сироваткою, маслянкою). Так само як і червоний, щавлевий борщ у піст готували без сала і м'яса, на олії, з грибами та рибою
Учень 4
Третій різновид борщу — так званий холодний (холодник) — готували виключно влітку. Молодий городній буряк варили, різали соломкою, заправляли квасом-сирівцем, сироваткою (маслянкою, сметаною), додавали зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, по можливості круто зварене яйце.
Це був сирий борщ, оскільки варили (та й то окремо) лише буряк. Їли охолодженим, нерідко з вареною картоплею замість хліба.
Учень5.
Трохи історії
Історія борщу нараховує велику кількість років. Вважається, що перший борщ був зварений приблизно 365 років тому під час Азовської облоги. Донським козакам вже просто нічого було їсти і їх кухарі придумали страва з всяких вершків і корінців. Страва їм дуже сподобалася і прижилася, а з часом сталаоднією з головних страв української кухні. Деякі лінгвісти вважають, що слово "борщ" походить від рослини "борщевик" - традиційний компонент основних страв селян. У Польщі "Борщак" з'явився в 18 столітті. На Україні борщ відомий з 14 - 15 віків. Цю страву любив Гоголь, на своєму столі його завжди мали Олександр II і Катерина Велика, Ганна Павлівна. Але все ж це блюдо завжди було ближче до народу. Воно варилося з овочів, що довго зберігаються, і розтопленого сала. Така юшка давала сили навесні для роботи. А червоний колір є святковим і символічним. На всі весняні свята був популярний в ті часи борщ. . З борщем пов'язане багато повіряй. Наприклад, вважалося, що з парою від борщу відлітає душа покійника. Тому - це традиційне блюдо на поминках в Україні. Але борщ і святкова, і весільна страва.
Цікаві факти про український борщ
В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим.
1. У давнину українці традиційно готували борщ на поминальний обід, вважалося, що з парою від борщу відлітає до раю душа небіжчика.
2. Існує понад 70 складених і описаних рецептів червоного борщу, найскладнішим та найдорожчим з яких вважається «Борщ київський». Бульйон для нього варять з яловичини, баранини та свинини, а окрім обов’язкових складників додають натуральний хлібний квас.
3. На Чернігівщині готують борщ з грибними «вушками» і називають його «переяславським».
4. Полтавчани борщ варять на основі курячого бульйону і обов’язково кладуть до нього традиційні для свого регіону галушки.
5. На Житомирщині борщ має два різновиди: «поліський» – з в’яленими в’юнами і грибами та «коростенський» – на сухофруктах.
6. Є на карті України регіон, у якому взагалі немає свого борщу, – це Закарпаття. Дуже рідко там варять борщ із самої лише картоплі та буряка, без капусти і називають його «львівським».
7. Галичани в давнину готували борщ дуже ріденьким, без картоплі, тільки з буряка, приправляючи засмажкою, а для кислоти додавали вишневий чи яблучний сік.
8. У єврейській кухні борщ готують виключно на курячому м’ясі і додають досить багато цукру, а буряк не тушкують, а відварюють.
9. Першими закислювачами для борщу слугували сироватка, кисле молоко, кисла капуста, ягоди або незрілі яблука. Томатна ж заправка з’явилася в українському борщі лише в кінці XIX – на початку XX столітті, коли в Україні остаточно прижилися американські помідори.
10. На честь українського борщу було назване невелике містечко Борщів, розташоване на Тернопільщині. Щоосені воно стає центром фестивалю «Борщїв».
Викладач
Ось ми з вами помандрували по стежкам сивої давнини і ,щоб продовжити подорож, давайте прослухаємо ще інформацію про етикет споживання перших страв.
А зараз давайте з вами звернемося до навчальної літератури і встановимо:
Таблиця 1. Особливості приготування різновидів борщів.
Технологію підготовки буряка столового (Робота з підручником (ст.191-193, В.С.Доцяк «Українська кухня»).
А зараз настав час надати слово нашим кухарям.
Сьогодні вже було багато сказано про борщ, його історію. Але він ще має і обрядове значення.
За допомогою технологічної картки розповідає технологію приготування борщу українського).
(викладач)А зараз я пропоную вашій увазі відео матеріал, на тему «Технологія приготування Борщу Українського»
За допомогою технологічної картки розповідає технологію приготування борщу полтавського).
За допомогою технологічної картки розповідає технологію приготування борщу Львівського)
Слово вчителя: А зараз давайте складемо калькуляцію на борщ український та борщ полтавський.
Слово Бухгалтера-калькулятора
За допомогою слайдів демонструє технологічну картку та калькуляційну картку даної страви.
Калькуляційна картка на страву Борщ Український
Загальна вартість набору: 13,42грн.
Відпускна ціна страви: 6,71грн.
Вихід (1 порція): 500 г
Калькуляційна картка на страву Борщ Полтавський
Загальна вартість набору: 10,38 грн.
Відпускна ціна страви: 5,19 грн.
Вихід (1 порція): 500 г
Калькуляційна картка на страву Борщ Львівський
Загальна вартість набору: 17,30 грн.
Відпускна ціна страви: 8,65 грн.
Вихід (1 порція): 500 г
Етикет споживання супів (Повідомлення учня)
При споживанні супів, ложку тримають в правій руці, поміж великим і вказівним пальцями, при цьому її ручка впирається в середній палець. При цьому черпають суп ложкою з права наліво або від себе. Зачерпнув трошки супу, ложкою торкаються краю тарілки, щоб зняти можливу краплю супу.
До рота ложку підносять не боком і не гострим кінцем, а трішечки на-вкіс. Їдять суп тихо, без зайвих звуків. Під час прийому супу слідкують за тим, щоб суп не стікав з ложки.
При доїданні супу тарілку нахиляють до себе. А краще взагалі не доїдати суп до кінця, залишивши трішки в тарілці. Якщо треба добавити собі супу, то ложку залишають в тарілці.
Гарячий суп не розмішують ложкою, а чекають доки він прохолоне.
Закінчивши їсти суп, ложку залишають в тарілці.
4. Закріплення нового матеріалу.
1. Оперативний контроль
Викладач оперативно проводить фронтальне опитування учнів з викладеного матеріалу:
1. Технологію приготування яких заправних супів ми з вами сьогодні розглянули?
2. Яка перша страва називається борщем? Дати визначення.
3. В чому полягає особливість приготування борщу українського?
4. Яка особливість приготування борщу полтавського?
5. Яка особливість подавання борщу українського?
Бліц-опитування « Особливості приготування борщів»
« Мікрофон»
Викладач коментує. Готують борщі з яловичиною, бараниною, свининою, гусаком, шинкою, копченою грудинкою, корейкою, шпиком, сосисками, сардельками, вегетаріанські.
Залежно від виду борщів особливості їх приготування можуть бути наступними:
Учні передають мікрофон і дають відповіді:
- звичайний – ……………..без картоплі з борошняним пасеруванням;
- із чорносливом –…………….. без картоплі на грибному відварі, додають гриби, відварний чорнослив з відваром;
- львівський – …………..без капусти с картоплею, без пасерованого борошна, відпускають із сосисками;
- флотський – ……………з картоплею й капустою, буряк і капусту ріжуть квадратиками, відпускають із беконом;
- з галушками …………( Полтавський)– варять із картоплею або без нього, відпускають із борошняними галушками;
- сибірський – ………..додають відварну квасолю, відпускають із м'ясними фрикадельками;
- зелений – ……….варять із картоплею, додають нарізані щавель і шпинат, відпускають із яйцем;
літній – ………….готовлять із молодого буряка разом з бадиллям;
- український –……… готовлять із картоплею, часником, шпиком та солодким перцемдніпровський ………картопля обжарюється+рибна консерва.
Кіровоградський ……….гарбуз, заправляють кефіром та яйцем+ грінки з часником
Борщ по-бахмацьки-………із сухофруктами
Робота з картками-завданнями( Додаток 2)
Додаток2
Картка – завдання 1. Відновите послідовність (цифрами) технологічної схеми приготування борщу з використанням свіжої капусти.
1. Закладають картоплю й доводять до кипіння
2. Закладають пасеровані овочі
3. Бульйон доводять до кипіння
4. Проварюють 10 - 15 мін
5. Додають сіль, цукор, спеції 6. Закладають підготовлений буряк
7. Закладають капусту
8. Пасероване розведено бульйоном борошно
9. Варять до готовності, заправляють, настоюють.
Еталон відповідей: Завдання 1.
Картка – завдання 2
Перелічите вимоги до якості борщів:
1.Зовнішній вигляд:
2.Консистенція:
3.Кольори:
4.Смак:
1.Зовнішній вигляд: у всіх видах борщів буряк, капуста, коріння повинні зберігати свою форму. Форма нарізки капусти - соломка або шашки, нарізка інших овочів відповідає нарізці капусти.
2.Консистенція овочів –дотримано співвідношення рідкої і щільної частини супу, овочі м'які, але не розварені, капуста пружна. 3.Кольори – малиново-червоний.
4.Смак – кисло-солодкий, без присмаку сирого борошна та буряків.
Завдання 3 « Борщовий кошик»
Картка – завдання
« Борщ Львівський»
Таблиця відповідей:
Розгадування кросворду.
1. Як називаються перші страви, які заправляються пасерованими овочами? (заправні супи)
2. Назвіть борщ, що готують з галушками. (полтавський).
3. Який борщ подають з пампушками? (український).
4. Що є основною складовою борщу? (буряк).
5. Назвіть борщ, який готують з додаванням квасолі і тушкованих або консервованих баклажанів. (борщ гетьманський)
6. Як називається допоміжний спосіб теплової обробки, що застосовується під час приготування борщів? (пасерування)
б
З а п р а в н і с у п и
о р
л я
г е т ь м а н с ь к и й к
а
в
п а с е р у в а н н я
ь
у к р а ї н с ь к и й
и
й
Викладач підводить підсумки уроку, аналізуючи дані членів технологічної ради, проводить оцінювання знань учнів, оголошує оцінки.
Підведення підсумків уроку.
Крім всіх своїх заслуг, борщ ще й лікує.
Дієтологи стверджують, що людина, яка регулярно обідає борщем, не знає проблем з :
Травленням - велика кількість овочів благотворно впливає на роботу шлунку і кишечника;
З зайвою вагою - капуста, яка має в собі тартронову кислоту, перешкоджає відкладенню жиру;
З імунітетом - в борщі багато не тільки вітамінів, а й противірусних компонентів (все це знаходиться в цибулі, часнику, перці). Борщ передає нам силу, наснагу, здоров’я від рідної землі. Він поживний, багатий вітамінами і калоріями. Ось бачите яку силу має борщ. Недарма він визнаний одним із ста блюд, які люблять і залюбки їдять жителі планети Земля.
Аналіз діяльності протягом усього уроку.
Аналіз типових та нетипових помилок та їх причини.
Повідомлення та мотивація оцінок.
6. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника ст.191-201 В.С.Доцяк «Українська кухня» .
2*. Скласти таблицю «Порівняльна характеристика борщів».
3**. Підготувати історичну довідку про капусняки.
4***. Підготувати повідомлення «Обрядове значення капусняків».
Висновки та пропозиції
Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, гак і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є: проектний метод; технологія продуктивного навчання; технологія індивідуального навчання І. Унт: адаптивна система навчання А. Границької; навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану В. Шадрікова.
Сьогодні віддають перевагу термін "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії).
Види ігор: навчальні, тренувальні, узагальнюючі; пізнавальні, виховні, розвиваючі; репродуктивні, продуктивні, творчі.
«Інноваційні методи навчання й викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання», який складається із чотирьох основних тем: «Нові ролі педагога у виконанні сучасних завдань в освіті»; «Індивідуальний підхід як основа особистісно зорієнтованого навчання»; «Кооперативне навчання»; «Розвиток критичного мислення».
Робота в малих групах є ще одним методом планування індивідуалізованого навчання. Будь-яка організована або напіворганізована діяльність може виконуватись у малих групах. Групи із 5-ти осіб є найбільш ефективними для занять.
Забезпечення гнучкості під час занять, ретельний підбір матеріалів, спонтанна індивідуалізація, кооперативне навчання.
Отже необхідно використовувати різні інноваційні технології навчання, які дають можливість більше розкривати теми та краще співпрацювати з учнями.
Список використано літератури
1. Войчишен І.Г. Інноваційні ехнології начання– Київ 2005р.
2.Кларин В.В. Інноваційні технології. Рідна школа., 1997 №3.
3.Організація навчального процесу в сучасній школі: Навчально-методичний посібник для вчителів, керівників навчальних закладів, слухачів ІПО / М.В.Гадецький, Т.М.Хлєбнікова.— X.: Веста, Видавництво «Ранок», 2003.
4.Пєхота О. М., Кітенко А. 3., Лабарський О. М. Освітні технології.— К.: А.С.К, 2000.
5.Селевко Г. К. Современнне образовательнне технологии: Учебное пособие.— М.: Народное образование, 1998.
6.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб. / О.І.Пометун, Л.В.Пироженко / За ред. О. І. Пометун.— К.: А.С.К., 2004.
7.Якиманская Й.С. Технология личностно-ориентированного образования.— М.: Сентябрь, 2001.
8.Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв'язки, взаємозбагачення/ Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. -- К.: НПУ, 2000. -- 4.1. -- 278 с.
9.Вільямс Р., Маклін К. Комп'ютери в школі: Пер. з анг./ За ред. В.Б.Распопова. -- К„ 1988.
10.Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. - К.: Вид. центр „Академія”, 2001. - 576 с..
Немає коментарів:
Дописати коментар